До твого відльоту залишалося 2 години. Таксі чекало на задощеній східній вулиці, ти щось заклопотано шукав в рюкзаку. Всі довкола метушилися. Ти обняв мене сонну. Було сумно. Невимовно. Я змогла лише встати навшпиньки, щоб ти поцілував мене востаннє і вимовити тільки те, що заплачу, коли ти поїдеш.
А ти приклав великі пальці до кутиків моїх губ і розтягнув їх в усмішку. І сказав, що хочеш, щоб вона там залишалася.
Ти одягнув мені усмішку. Спершу на обличчя, а тепер і на спогад
Немає коментарів:
Дописати коментар