[про]ти

Ти як літній спогад в перший день осені.
Ти як мандрівка в країну, про яку тепло думати.
Ти як запах смаженої кави, який спокушає її випити.
Ти як свіжий фонтан у місті мого вічного літа.
Ти як вічний двигун мого тимчасового серця.
Ти як дагеротипна фотографія короткої миті.
Ти як той, кого я ще не бачила, але вже знаю.
Ти як остання сторінка першої книжки.
Ти як основний акорд моєї пісні.
Ти як п'ята струна скрипки з найчистішою квінтою поміж.
Ти як форма і суть її змісту.
Ти як індивідуальний трансцендент.
Ти як стиснутий всесвіт в зернині.
Ти як ніколи і назавжди.
Хто ти?