надлишок смаку вбиває смак

вмій вчасно зупинятися
не перенасичуйся
відчувай час
зауважуй деталі
смакуй


живи, трясця!

але не забувай, що надлишок смаку вбиває смак

про егоїстів

ми називаємо їх егоїстами. і робимо це навіть трохи зневажливо. бо він любить тільки себе, зважає тільки на себе, свої інтереси в нього на першому місці.
і знаєте що, друзі?
і правильно!
і йому не треба знати що таке психосоматика і як пояснити ту чи іншу болячку. бо в них його нема! бо він вміє себе любити. і цінувати.

а ми кажемо "егоїсти" і продовжуємо себе їсти.

моя історія про неї

поки я пишу те, що мушу, можете почитати те, що не мушу, але пишу

[In]sane Viola[tion]

уяви драконів

є такі моменти, в які ти вмієш знаходити відповіді. не треба входити в стан холотропу чи медитації. просто зловити момент.
з музикою так є.
уяви драконів. вони співають про Амстердам. знову уяви драконів. тепер вони кажуть, що тут надто радіоактивно. брешуть :) бо на той раз ми гнали свого прокатного арабського автомобіля  в горах Кавказу. і радіо поводилось пасивно. а ти казав, що дуже любиш уявляти драконів. дівчатка співали Шакіру на задньому сидінні. ми рухалися до нічного міста в вогнях. я втомлено тицяла не на ту вулицю на карті і ми кружляли ще хвилин 15.
в той вечір все починалося. а щось і закінчувалося.
 і я уявляла драконів. тоді вони казали, що треба в Амстердам. і просили пробачити брехню.
 уявні дракони мені розповіли про Амстердам тоді, коли ти збирав там урожай. він був останній. далі наступить голод. ти знав? а мені розказали дракони.

і тут саме зараз він мені співає з того ж Амстердама, що Ah la la la la la la life is wonderful. вірити?

то були риби

що колись наплакали всі моря і океани. тому вони солоні

не пташка

Ти казав my little bird, коли ми літали набережною на твоїй машині.
Ти казав пташка, коли ми дивилися з гори, як нічне місто запалює свої вогники і множить їх на два в воді.
Ти казав моя пташка, коли попутний вітер обіймав море, яке обіймало човник, де ти обіймав мене.

Вода, чуєш, вода всюди!

То чому ти не знав, що не пташка я, а риба...?

скандинавський наречений

прийшов до мене уві сні. скромний, красивий і впевнений. 

і сказав: я прийшов по тебе

я: але ж ти мене не знаєш

він: але я знаю, що ти мені потрібна

я дивилася на нього, скромного, красивого і впевненого. усміхалася. не вірила собі. але вірила йому.

але знову нізвідки з'явився ти і все зіпсув. паскуда.

ДД: дилема дня

на Сихові нині був КВН.  23 команди з різних міст західної України. було смішно, було ні.

але дилема не в тому!

після  останнього виступу, шановне журі повинно було виголосити список команд, що пройшли в півфінал. це ще 3 хвилини безцінного часу публіки, якого в неї, звісно ж, в недільний вечір з купленим на оказію квитком, зовсім нема. тому півзалу піднімається і виходить. крапка.

і ось вона, дилема!

хто більший рагуль: ті , що вийшли до завершення, чи ті, що жували горішки з пивом і накидали сміття під ноги, але сиділи до кінця?

запáх твій зáпах

Все пахне. Має свій запах.

Мама усміхалася, дивлячись на мене 5-річну, що їй розповідала про те, що хата кожної сім'ї, в яку ми приходимо, має свій запах. Запах створює образи.
А ще пахнуть спогади. Чи люди, що їх наповнюють чи ними стають.

Але це не парфум чи пральний порошок, мило і крем.
Це людина. Що Одягнула вище перелічене як компонент запаху.

Інколи йду містом, і раптом мене ловить нота чийогось запаху. Забуваю про що говорила і думала, бо та нота [мо]ментально переміщує в спогад.

Лягаю спати. Розпускаю коси. Мої кучері розпадаються на плечах. Отримавши волю, війнули мені запахом. І я не можу його ідентифікувати! Натомість згадую як ти пахнув щоразу, коли хотів більшого. Або ти, що парфумив мені шаль своїм ароматом, щоб він ходив зі мною, коли ти далеко. Чи ти, що останні краплі витискав, щоб хоч трохи бути схожим на нього, коли я сказала, що мені той запах нагадує. Чи ти, що обіймав мене міцно, і, багатословлячи про красу мого запаху, залишав на мені свій, тисячами мурашок рознесений до кожної клітинки мого тіла. Чи ти, що вбирав мій в руки, бо ти так його просив, що я залишила тобі флакончик. Чи навіть ти і ти, що пахнув таким бездумно свіжим заворожуюче високим доступно-неприступним і розумним запахом, що змушувало мої очі закриватися, а ніздрі розширюватися; і не пахнув зовсім, бо твій запах складався в основному з його відсутності, але своєю присутністю дозволяв мені внюхуватися в нього до ранку.

То чим мені запахло щойно? То були всі ви, що пахли мною. В запаху, що належить мені, але не пахне мною.

Можна не користуватися порошком,милом, кремом  і парфумами. Але пахнути.

Бо кожен досвід пахне.

ще трошки

Ще трошки і я забуду яке на смак  морозиво, що так схоже не каймак.

Ще трошки і емоції покинуть твій образ як їх негативний подразник.

Ще трошки і почнеться новий рік.

Ще трошки і того повідомлення стане не видно.

Погано - що постійно чекаю.
Добре - що вірю, що ще трошки.