суботу, 23 серпня 2014 р.

Помаранчева Дівчинка

Вона має від нього дитину.
Маленьку, кучеряву і допитливу. І я тисячі разів уявляла як ми стаємо друзями. Як бачимося в тому великому місті, ділимося проблемами, базікаємо рідною, критикуємо нове чтиво. Бо я ж перечитала всі її проби пера. Вона неймовірна. Тобто дуже справжня. Така, яку б я хотіла мати опліч.
Бо я навіть уявляла як ми зустрілися випадково серед мільйонів них, як одного разу вона зустріла одну дівчину в метро. Але не мене. Особливо шукала її, коли була там. Бо знала: коли поїду туди, обов'язково їй напишу, знайду, зустріну.
Але її історія справжня, а моя фейкова. Її історія - сюжет добротної книжки, а моя - дорога обкладинка дешевого журналу.
І вона, мабуть, єдине, чого б я не хотіла позбутися з цієї історії.
Може колись, одного дня. Перетнемося. Вона ж на моєму перетині. Помаранчева Юля.

Немає коментарів:

Дописати коментар